популяри

-ів, мн., політ., іст.

У Стародавньому Римі – політичне угруповання рабовласницької демократії, члени якого ставили собі мету наділити безземельне населення землею за рахунок обмеження великого землеволодіння, поліпшити становище міської бідноти і демократизувати державний апарат.